Учні 7(11)-их класів обговорили нагальну проблему дискримінації разом з гостями з УжНУ

На уроці англійської мови ми практикували навички говоріння. Проте розповіді на теми «Моє хобі», «Улюблений фільм» чи «Онлайн-навчання: переваги й недоліки» вже втратили актуальність — за сім років навчання під одним дахом ми добре знаємо одне одного. Тож було вирішено перейти до справді гострих питань, які викликають дискусії та дозволяють кожному висловити власну думку.

Темою стала одна з найобговорюваніших соціальних проблем сучасності — «Чи потрібен фемінізм в Україні?». Дискусія вийшла далеко за межі нашої групи: до обговорення долучилися навіть учні 7(11)-их класів. Згодом ми торкнулися ще однієї непростої теми — «Чи нормально бути егоїстом?». Як виявилося, обидві теми мають спільну основу — проблему дискримінації.

Найсумніше те, що дискримінація може стосуватися абсолютно будь-чого: віку, статі, релігійних чи політичних переконань, громадянства, мови, інвалідності, стану здоров’я, расової належності, сексуальної орієнтації, майнового чи сімейного стану, місця проживання тощо. Або, як іронічно зазначено в одному із серіалів, «за те, що небо сьогодні безхмарне».

Цю тему можна досліджувати безкінечно, і як же нам пощастило, що в нашої вчительки Марії Михайлівни є колишній учень, який разом із дружиною долучилися до нашого обговорення та надали йому глибшого змісту. Колодій Маріанна — керівниця Центру гендерної освіти при УжНУ, старша викладачка кафедри політології та державного управління УжНУ, а також її чоловік Вегеш Ігор — кандидат політичних наук, доцент тієї ж кафедри — люб’язно завітали до нас і допомогли подивитися на знайомі питання під новим кутом. Ми щиро вдячні їм за цей цінний досвід!
We truly appreciate that Marianna and Igor took the time to come and share their insights with us on such a serious and important matter as discrimination. Saying their talk was “informative” doesn’t even begin to capture how engaging and thought-provoking it was. Every part of speech given to us by two proffesionals in the field, regardless of which aspect of human rights was being touched on, was deeply compelling and eye-opening. They managed to present complex and sensitive topics in a way that was both clear and powerful, making us reflect on things we may have never considered before.
It’s honestly a shame we only had one lesson with them — we would have loved the opportunity to continue the conversation, to learn even more, and to ask the questions we didn’t have the courage or time to ask that day.
Thank you for helping our generation open its eyes to such crucial issues, and for guiding us through them so we don’t get lost. We hope this isn’t the last time we get to hear from Marianna and Igor.

Автори тексту: Пашкевич Христина (українська мова)
та Кремінь Ірина (англійська мова)